Корсунь-Шевченківський нечасто зустрінеш у путівниках. А чому, невідомо. Адже там причаївся чудовий парк. І не один, а зі стародавньою садибою князів Лопухіних. І все в такій гарній схоронності, що просто не віриться.

Коли леви посміхаються

Маєток Лопухіних розташований на острівці ріки Рось. Як тільки переїдеш місток над вируючою водою, як через товстобашенні вхідні ворота заманливо проглянуть намети й шпилі вигадливого особняка "у романтичному стилі", створеного по образу й подобі казкових арабських палаців, середньовічних замків і ще чогось зовсім аж неймовірного. Але не квапитеся бігати й волати від захвату, істерично витрачаючи фотоплівки, - краще пройдіть у ворота, там набагато гарніше. Вигадливий чотирикутний особняк піднявся на гірку, дбайливо оточив себе різного роду драбинками, і виставив на загальний огляд немислимий фасад, заплетений мереживними кам'яними візерунками й оснащений ухмиляющимися левиними мордочками.

Істинна правда

Усередині особняка розташований військовий музей, так що сміло надягайте м'які музейні тапочки й відправляйтеся розглядати залишки ліпнини й світлий бальний зал. Тепер там розташована скульптура слави, але ви представте інше: оркестр на балкончику, що сковзають у танцях пари, білі рукавички, легкі шлейфи, квіти й свічі, подихи й поцілунки нишком. Адже саме це, у кінці кінців, і є сама істинна правда...

Таємниці ландшафту

А за будинком - замшілий обрив і річка. А ще - валуни, ребра чортова містка, криві дерева, пізні осінні квіти й червона шипшина. Ви дуже правильно зробили, що приїхали в листопаді. Гілки вже прозорі, і крізь них переглядають всі сховані влітку таємниці цього складчастого ландшафту. З тераси за будинком можна догодити прямо в казку. Варто тільки лише зісковзнути по вузькій драбинці, і от уже у двох кроках водоспади й відблиски, плоскокамінні острівці, крутий схил із гротом, дерев'яний "швейцарський будинок" з похилими галерейками... Звідусіль розповзаються кам'янисті стежки, ведучі нагору на "альпійські луги", із чиїх горбатих спин розорюється запаморочлива висота, приправлена гіркими заходами осіннього неба, зникающої землі, тьмяних трав і стійких хризантем. Висота, проткнута дубами, заретушована громадою особняка-замка й прорізана вируючої внизу вугільно-чорною водою, від якого Корсунь по переказі й одержав своє дивне ім'я. Адже "кара су" (потім спростилося до "корсунь") по-тюркськи - чорна вода. От так-то!

Туристові на замітку:

- Фортеця Корсунь була заснована Ярославом Мудрим в 1032 році. І з тих пір жодна історична буря не минула цей форпост.

- В 1782 році садівник Ян-Генріх Метцель за замовленням князя Станіслава Понятовського розбив на острові парк і спроектував швейцарський будиночок. А незабаром маєток перейшов до Лопухіних-Демидових, що состояли в спорідненні з російськими царями.

- Діорама "Корсунська битва 1648 року" нагадує про ті славні часи, коли добірне 20-тисячне військо кращих полководців Польщі - коронних гетьманів Потоцького й Калиновського - підійшло до Корсуня, де їх чекала 15-тисячна армія Богдана Хмельницького. Бій тривав кілька годин. У результаті біля дев'яти тисяч поляків потрапили в полон. Козаки втратили всього-на-всього 70 чоловік.